sokura (sokura) wrote,
sokura
sokura

КТО ЕСТЬ КТО В "ПРАВОМ СЕКТОРЕ"

Источник: Фейсбук Александра Собянина (https://www.facebook.com/alexander.sobianin/), руководителя службы стратегического планирования Ассоциации приграничного сотрудничества
Автор: Святослав Вишинський



Bizimkilеr 3.0 / Pink Floyd - Another Brick in The Wall



Bizimkilеr 2 / Status Quo - Youre in the army now



Bizimkiler - Tatu. Nas ne dogonyat



Святослав Вишинський: Украинский политикум: структура "Правого сектора". Схема. Кто есть кто в "Правом секторе" // ЖЖ liberwill. 27.03.2014.
http://liberwill.livejournal.com/11113.html
http://kanchukov-sa.livejournal.com/2148597.html
Вот факты читай, решай, действуй.
Mar. 27th, 2014 at 3:51 PM

Схема Правого сектора
Структура «Правого сектора»,


«Правый сектор» — организация, исторгнутая украинским евромайданом в январе 2014 года, ответственна за нынешнее плачевное состояние Киева и Украины. Краткая политическая история возникновения в статье Святослава Вышинского.
Оригинал взят на сайте Вкурсі.ком в Обличчя націоналізму: "Правий сектор" // The Chernivtsi Times. 26.03.2014.
http://s-vyshynsky.vkursi.com/6978.html
- Общественная организация «Тризуб» им. Степана Бандеры
- Вторая составляющая «Правого сектора» — УНА-УНСО
- Третья составляющая «Правого сектора» — организация «Патриот Украины».

Впервые с далеких 1990-х украинские правые снова «на коне», заметно влияя на внутриполитический расклад сил. Однако ситуацию двадцатилетней давности от настоящего отличает тот факт, что сейчас украинский национализм является одновременно и лицом Украины на внешнеполитической арене — как бы того не хотелось избежать формальным руководителям государства. СМИ творит виртуальную реальность, а с ней и образы пока виртуальной правой Украины. Насколько мы близки к воплощению российских телекартинок — и какими они могут быть в реальности? По большому счету, не только иностранные граждане, но и украинцы мало осведомлены о «наших правых».

Появление в январе 2014 названия «Правый сектор» стало неожиданностью для большинства зрителей, кругозор которых к тому времени ограничивался партией «Свобода» и, в лучшем случае, аббревиатурой УНА-УНСО. Несмотря на распространенное представление, «Правый сектор», возникший в конце 2013 г. как радикальное крыло Евромайдана, не был и не является монолитной структурой, ведь фактически это название покрывает несколько независимых друг от друга националистических организаций. В первую очередь речь идет о «Тризуб» им. Степана Бандеры, УНА-УНСО, «Патриот Украины» и несколько меньших неформальных объединений, противоречий между которыми не так мало, как кажется на первый взгляд.

Большинство украинских националистических организаций представлены по Украине неравномерно, имея свои традиционные центры влияния — что отразилось, среди прочего, и в разделении самого «Правого сектора»: куратором на Западной Украине был уже покойный Александр Музычко (Саша Белый) от УНА — УНСО, Восточной Украины — Андрей Билецкий от «Патриота Украины», центральный регион возглавил Дмитрий Ярош от организации «Тризуб». Перед лицом общего врага — и перспективой прохождения в парламент — эти несколько разнородные структуры на недавнем съезде впервые за двадцать лет смогли объединиться в единую политическую партию, забыв о старых конфликтах. Однако насколько прочным будет этот союз ?

Общественная организация «Тризуб» им. Степана Бандеры, который сейчас возглавляет Дмитрий Ярош, была основана в далеком 1993 г. по благословению Ярославы Стецько и фактически дополняла Конгресс украинских националистов (КУН) в качестве силового крыла и молодежной организации — что в те годы среди большинства правых партий было распространенной практикой. Проводником (руководителем) «Тризуба» долгое время был доцент Василий Иванишин, а после его смерти в 2007 г. организацию возглавил Дмитрий Ярош. Малоизвестный, но факт — членом " Тризуба " были нынешний министр образования, профессор Сергей Квит и депутат-«свободовец» Юрий Сиротюк. Крупнейшими центрами организации являются города Тернополь и Дрогобыч. Идеология — традиционный украинский национализм, замешанный на христианстве (название печатного издания «Тризуба» — «Бандеровцы» — точно воспроизводит ее дух и суть).

Вторая составляющая «Правого сектора» — УНА-УНСО — как украинская межпартийная ассамблея была основана в 1990 г., а в 1991 г. переименована в Украинскую национальную ассамблею (УНА) и зарегистрирована как политическая партия. Как и КУН , имеет силовое крыло — Украинскую народную самооборону (УНСО), кое-где зарегистрированную в качестве общественной организации , но по факту неотделимую от партструктуры. В 1990-х гг непубличным главой УНА-УНСО был бывший политзаключенный Анатолий Лупынис («Дядя Толя»). Сейчас фактический руководитель — Николай Карпюк, номинальный лидер — политзаключенный Юрий Шухевич, сын легендарного главнокомандующего УПА Романа Шухевича (Тараса Чупринки). Известные выходцы — народный депутат Андрей Шкиль и лидер «Братства» Дмитрий Корчинский. Крупнейшие центры — Киев, Ровно и, очевидно, Черновцы.

В отличие от консервативного «Тризуба», национализм УНА-УНСО всегда отличался эклектичностью и игрой на идеологических противоречиях — от крайней правизны до крайней левизны и анархизма. Что в более изысканной форме нашло выражение в стиле «Братства» Дмитрия Корчинского. Как и в итальянском фашизме начала 1920-х гг, эстетика УНСО господствует над содержательным наполнением, поэтому организация всегда вбирала не столько государственные кадры, сколько пассионарных «робингудов», отчасти с криминальными отголосками (Александр Музычко — не самый яркий персонаж).

В то же время, УНА-УНСО — украинская националистическая структура с серьезным боевым опытом: её добровольческие отряды участвовали по меньшей мере в четырех военных кампаниях — в Приднестровье, Абхазии и обоих Чеченских войнах.
Третья составляющая «Правого сектора» — организация «Патриот Украины». Основанная в середине 1990-х и официально легализована в 1999 г. под руководством Андрея Парубия как общество содействия вооруженным силам и военно-морскому флоту — фактически выполняла функции молодежного и силового крыла Социал-Национальной партии Украины. С 2004 г., после того, как партию (СНПУ) возглавил Олег Тягнибок и переименовал её в ВО «Свобода», «Патриот Украины» постепенно канул в небытие. Во времена СНПУ фактическим центром организации был Львов, среди известных выходцев кроме Андрея Парубия, можно назвать нынешнего нардепа-«свободовца» Леонтия Мартынюка.

В 2005-2006 гг бренд «Патриот Украины» — уже в качестве самостоятельной общественной организации — был реанимирован в Харькове Андреем Билецким и тогдашним заместителем председателя ВО «Свобода» по идеологическим вопросам, профессором Олегом Однороженко. После громкого разрыва со «Свободой» в 2007 г. «Патриот Украины» создал собственную политическую структуру — Социал-Национальную ассамблею, которая, однако, партией так и не стала. Центрами организации является Харьков и Киев — в 2006-2008 гг третьим активным центром был Черновцы. Идеология характеризуется как социал-национализм, органическое сочетание идей национальной и социальной справедливости, во многом перекликается с ВО «Свобода».

Именно «Патриот Украины» использует наиболее скандализированный западными СМИ символ «Ідея Nації», который сочетает черты трезубца и свастичного Wolfsangel. Впрочем, мало кто знает, что он же является официально зарегистрированным знаком СНПУ, права на который до сих пор принадлежат ВО " Свобода«. Его эстетика и соответствующие политические ассоциации, однако, не является совсем случайными — в отличие от «Тризуба» и УНА — УНСО, в медиа-пространстве «Патриот Украины» и СНА можно в наибольшей мере назвать «неонацистской» силой (не принимая, однако, к вниманию всю условность и пошлость употребления этого понятия современными СМИ). Основаниями для этого есть не только эстетические, но и идеологические составляющие, связи с околофутбольными средами, антииммиграционная риторика.

Идеологические и политические разногласия в течение последних двадцати лет были причинами не только конкуренции трех организаций, но, иногда, и локальных конфликтов между ними. Сегодня эти разногласия удалось частично преодолеть — но под большим вопросом, смогут ли структуры, которые так долго действовали и развивались в самостоятельном плавании, в будущем стать политическим монолитом . Формально и партия «Правый сектор» была создана не " с нуля " - УНА просто сменила название на съезде 22 марта. И хотя в ее руководящие структуры ввели представителей «Тризуба» и «Патриота Украины», а председателем избрали Дмитрия Яроша — фактический контролировать большинство старых партийных ячеек будут кадры из УНСО (картина чего особенно наглядна на Буковине).

Святослав Вишинський: Обличчя націоналізму: "Правий сектор" // The Chernivtsi Times. 26.03.2014.
http://s-vyshynsky.vkursi.com/6978.html
Блоґ: Святослав Вишинський
Спеціально для «The Chernivtsi Times»
2014, 2013, The Chernivtsi Times, Святослав Вишинський
26 березня 2014
Вперше з далеких 1990-их українські праві знову «на коні», помітно впливаючи на внутрішньополітичний розклад сил. Однак ситуацію двадцятилітньої давності від сьогодення різнить той факт, що нині український націоналізм є водночас і обличчям України на зовнішньополітичній арені – як би того не хотілось уникнути формальним керівникам держави. Медіа творить віртуальну реальність, а з нею і образи поки що віртуальної правої України. Наскільки ми близькі втілення російських телекартинок – і якими вони можуть бути в реальності? За великим рахунком, не тільки іноземні громадяни, але й українці мало обізнані в «наших правих».
Поява в січні 2014 р. назви «Правий сектор» стала несподіванкою для більшості глядачів, кругозір яких до того обмежувався партією «Свобода» і, в кращому випадку, абревіатурою УНА-УНСО. Попри розповсюджене уявлення, «Правий сектор», що виник наприкінці 2013 р. як радикальне крило Евромайдану, не був і не є монолітною структурою, адже фактично ця назва покриває кілька незалежних одна від одної націоналістичних організацій. У першу чергу йдеться про «Тризуб» ім. Степана Бандери, УНА-УНСО, «Патріот України» та кілька менших неформальних об’єднань, суперечностей між якими не так мало, як здається на перший погляд.
Більшість українських націоналістичних організацій представлені по Україні нерівномірно, маючи свої традиційні центри впливу – що відобразилось, серед іншого, і в поділі самого «Правого сектора»: куратором Західної України був уже покійний Олександр Музичко (Сашко Білий) від УНА-УНСО, Східної України – Андрій Білецький від «Патріота України», центральний провід очолив Дмитро Ярош від організації «Тризуб». Перед обличчям спільного ворога – і перспективою проходження в парламент – ці дещо різнорідні структури на нещодавньому з’їзді вперше за двадцять років змогли об’єднатись в єдину політичну партію, забувши про старі конфлікти. Проте наскільки тривким буде цей союз?
Громадська організація «Тризуб» ім. Степана Бандери, яку нині очолює Дмитро Ярош, була заснована в далекому 1993 р. з благословення Ярослави Стецько і фактично доповнювала Конгрес українських націоналістів у якості силового крила і молодіжної організації – що в ті роки серед більшості правих партій було поширеною практикою. Провідником «Тризуба» довгий час був доцент Василь Іванишин, а після його смерті у 2007 р. організацію очолив Дмитро Ярош. Маловідомий, але факт – членом «Тризуба» були нинішній міністр освіти, професор Сергій Квіт і депутат-«свободівець» Юрій Сиротюк. Найбільшими центрами організації є Тернопіль і Дрогобич. Ідеологія – традиційний український націоналізм, замішаний на християнстві (назва друкованого видання «Тризуба» – «Бандерівець» – точно відтворює її дух і суть).
Друга складова «Правого сектора» – УНА-УНСО – як Українська міжпартійна асамблея була заснована в 1990 р., а в 1991 р. перейменована на Українську національну асамблею (УНА) і зареєстрована як політична партія. Як і КУН, має силове крило – Українську народну самооборону (УНСО), подекуди зареєстровану в якості громадської організації, але по факту невіддільну від партструктури. В 1990-их рр. непублічним очільником УНА-УНСО був колишній політв’язень Анатолій Лупиніс (Дядя Толя). Нині фактичний керівник – Микола Карпюк, номінальний лідер – політв’язень Юрій Шухевич, син легендарного головнокомандувача УПА Романа Шухевича (Тараса Чупринки). Відомі вихідці – народний депутат Андрій Шкіль та лідер «Братства» Дмитро Корчинський. Найбільші центри – Київ, Рівне і, вочевидь, Чернівці.
На відміну від консервативного «Тризуба», націоналізм УНА-УНСО завжди вирізнявся еклектичністю та грою на ідеологічних суперечностях – від крайньої правизни до крайньої лівизни і анархізму. Що в більш вишуканій формі знайшло вираження у стилі «Братства» Дмитра Корчинського. Як і в італійському фашизмі поч. 1920-их рр., естетика УНСО панує над змістовним наповненням, відтак організація завжди вбирала не стільки державницькі кадри, скільки пасіонарних «робінгудів», почасти з кримінальними відголосками (Олександр Музичко – чи не найяскравіший персонаж). Водночас УНА-УНСО – чи не єдина українська націоналістична структура із серйозним бойовим досвідом: її добровольчі загони брали участь щонайменше в чотирьох військових кампаніях – у Придністров’ї, Абхазії та обидвох Чеченських війнах.
Третя складова «Правого сектора» – організація «Патріот України». Заснована в середині 1990-их і офіційно легалізована в 1999 р. під керівництвом Андрія Парубія як товариство сприяння збройним силам і військово-морському флоту – фактично виконувала функції молодіжного та силового крила Соціал-Національної партії України. З 2004 р., після того, як партія була очолена Олегом Тягнибоком і перейменована на Всеукраїнське об’єднання «Свобода», «Партіот України» поступово канув у небуття. В часи СНПУ фактичним центром організації був Львів, серед відомих вихідців, окрім Андрія Парубія, можна назвати нинішнього нардепа-«свободівця» Леонтія Мартинюка.
У 2005-2006 рр. бренд «Патріота України» – вже в якості самостійної громадської організації – був реанімований у Харкові Андрієм Білецьким і тодішнім заступником голови ВО «Свобода» з ідеологічних питань, професором Олегом Однороженком. Після гучного розриву зі «Свободою» у 2007 р. «Патріот України» створив власну політичну структуру – Соціал-Національну асамблею, яка, однак, партією так і не стала. Центрами організації є Харків і Київ – у 2006-2008 рр. третім активним осередком був чернівецький. Ідеологія характеризується як соціал-націоналізм, органічне поєднання ідей національної і соціальної справедливості, в чому перегукується із ВО «Свобода».
Саме «Патріот України» використовує найбільш скандалізований західними ЗМІ символ «Ідея Nації», який поєднує риси тризуба і свастичного Wolfsangel. Утім, мало хто знає, що він же є офіційно зареєстрованим знаком СНПУ, права на який досі належать ВО «Свобода». Його естетика і відповідні політичні асоціації, однак, не є зовсім випадковими – на відміну від «Тризуба» і УНА-УНСО, в медіа-просторі «Патріот України» і СНА можна в найбільшій мірі назвати «неонацистською» силою (беручи, однак, до уваги всю умовність та вульгарність ужитку цього поняття сучасними ЗМІ). Підставами для цього є не тільки естетичні, але й ідеологічні складові, зв’язки з навколофутбольними середовищами, антиіміграційна риторика.
Ідеологічні та політичні розбіжності протягом останніх двадцяти років були причинами не лише конкуренції трьох організацій, але, подекуди, і локальних конфліктів між ними. Сьогодні ці розбіжності вдалося частково подолати – але під великим питанням, чи структури, які так довго діяли і розвивались у самостійному плаванні, зможуть у майбутньому стати політичним монолітом. Адже формально і партія «Правий сектор» була створена не «з нуля» – УНА просто змінила назву на з’їзді 22 березня. І хоча в її керівні структури ввели представників «Тризуба» і «Патріота України», а головою обрали Дмитра Яроша – фактичний контроль над більшістю старих партійних осередків матимуть кадри з УНСО (картина чого особливо наочна на Буковині).
Subscribe

Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments